...












Славутицький ДНЗ №6
"КРУНК"
Вітаємо, Гость
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 8 з 9«126789»
Форум » Форум » Консультує завідуюча » Консультує завідуюча (Ваші запитання до завідуючої ДНЗ №6 Гусєвої Лариси Дмитрівни)
Консультує завідуюча
marinaДата: Неділя, 2012-02-26, 7:00 PM | Повідомлення # 106
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Репутація: 0
Воспитатель, какой он?
Думаю многие согласятся со мной, если я скажу, что воспитатель-одна из важнейших профессий. Вить именно с ним, с воспитателем, с детским садом, связаны первые представления малыша о дружбе, о коллективе и о социуме в целом. Безусловно эта профессия требует многих умений и навыков:рисовать, шить, петь и танцевать, а ещё, быть немного волшебником, внезапно найти в группе волшебный мешочек с подарками, и во время занятий "сотворить" маленькое чудо для детишек. Но главное - это любовь к детям. Без этого ,работать с детьми,просто нельзя! Дети чувствуют любовь, заботу, тепло, и если её нет,к тебе просто не подойдут, не обнимут и не посмотрят на тебя, полными любви глазами.А если этого нет, то зачем? Зачем мучить себя и детей, которые каждый день, ждут от тебя тепла, ласки и самое главное, доверяют и тебе! А это дорогого стоит...

В детский сад ходить всем нужно,
Можно много там узнать.
Как дружить нам, как не драться,
и как правильно играть.
Одеваться, умываться,
всем "спасибо" говорить,
И одной большой семьёю,
в детском садике как жить! biggrin
 
TanyДата: Неділя, 2012-02-26, 9:45 PM | Повідомлення # 107
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 2
Репутація: 0
Про професію вихователя можно багато сказати, але на мою думку це дуже дуже відповыдальна професія. Чому я вибрала цю професію? Розпочну з того , що спочатку я вибрала собі професію педагога, вчителя історії. Мені з дитинства подобалась історія, цікавило наше минуле і те що і як було колись. Тому закінчивши школу я вступила до Чернігівського Педагогічного Університету на спеціальність історія та краєзнавство, де мені дуже подобалось навчатись. Ще не закінчивши університет я вже почала шукати собі роботу і знашла її в дитячому садку. Я не можу передати тієї радості, що я тоді відчула, те що я буду працювати з маленькими дітьми. І ось минули роки я працюю вихователем і коли мене запитують:" Яка в тебе професія?" Я згордістю відповідаю, що я вихователь. Та ще як історик хочу трішки розповісти історію нашої професії.

Професія вихователя з'явилася відносно недавно - на початку минулого століття. Пов'язано це з тим, що жінки почали працювати.

У період XIX - початку XX ст. у заможних сім'ях прийнято було для виховання дітей наймати гувернерів. Ця професія була дуже популярною. Тоді гувернерами ставали хлопці і дівчата із збіднілих аристократичних сімей, які отримали гарне виховання та освіту в різних інститутах або університетах. Після декількох десятиліть перерви ця професія знову стала затребуваною.

Гувернерів запрошували до дітей віком понад три роки. Домашнє виховання - нелегка праця. Завдання гувернера - не просто організувати дозвілля дитини, він повинен був всесторонньо розвивати і навчати свого вихованця. Саме тому гувернер зобов'язаний був мати педагогічну освіту і досвід викладання якого-небудь предмету (репетиторства), а також бажання і готовність працювати з дітьми. Домашньому вихователеві необхідна була і наявність медичної книжки.
Також хочу сказати, що вихователь повинен багато знати і уміти. Перед ним стоїть непросте завдання - навчити дитину сприймати і розуміти все прекрасне у світ!!!Тому бажаю всім своїм співробітникам терпіння, гнучкості мислення, творчої наснаги і залишатись завжди життєрадосними!!!!
 
ZinaДата: Неділя, 2012-02-26, 10:25 PM | Повідомлення # 108
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Репутація: 0
На мій погляд, вихователь - це не лише професія, це покликання, яким відзначено далеко не кожна людина, це покликання потрібно заслужити, заслужити своєю працею, своїм талантом, своїм бажання постійно змінюватися, перетворюватися, вдосконалюватися. Вихователь навчає дитину азів самостійності, правилам поведінки в суспільстві, готує дитину до вступу до школи постійне спілкування з дитиною - найважливіша службова функція вихователя. На безліч питань вихователь повинен зуміти дати відповідь з врахуванням віку. Від того, як правильно і наскільки швидко вихователь знайде підхід до кожної дитини, зуміє організувати, життя дітей в умовах дошкільного закладу залежить, чи будуть діти спокійними, ласкавими, і товариськими або ж вони виростуть неспокійними, замкнутими. Але я вважаю, що найголовніше це любов до дитини,коли дивишся в очі цієї ще маленької людини і самій хочиться жити. smile
 
katyДата: Неділя, 2012-02-26, 10:31 PM | Повідомлення # 109
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 3
Репутація: 0
Вихователь-дивовижна професія!Вана дає можливість заглянути у світ дитинства,у країну дитинства.Ми дуже швидко забуваємо цей чарівний світ,коли стаємо дорослими,не розуміючи інколи,навіть,своїх власних дітей.
Дитячий світ ,на багато цікавіший,безмежніший і багатший,ніж світ дорослого.
Коли я починала опановувати дошкільні премудрості мені здавалося,що все зовсім просто,а насправді,як багато треба знати і вміти для роботи з дітьми.В дитячому садочку ти і співаєш і декламуєш вірші,вишиваєш,малюєш,ліпиш для дітей та разом з ними.Діти все оцінять і вірші і розповіді,малюнки і пісні,а головне твою творчу фантазію,тому що вони найгуманніші судді і найбільші у світі фантазери.
Доводиться багато читати,займатися самоосвітою,щоб краще організувати свою роботу,щоб дітям було цікаво і хотілося відвідувати садочок.
Дуже велику роль відіграє доброзичливий і дружній мікроклімат у колективі,де тобі завжди допоможуть,порадять,підтримають.
Успіхів вам,терпіння,невичерпної творчої наснаги,всім тим,хто вирішив присв"ятити своє життя вихованню дітей!!!
 
Svetik_yulyaДата: Понеділок, 2012-02-27, 9:27 PM | Повідомлення # 110
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Репутація: 0
Профессия педагога одна из самых важных и значимых в жизни современного общества.Быть воспитателем - это призвание!А это значит хотеть и уметь снова проживать детство,видеть мир глазами ребенка,удивляться и познавать вместе с ним,быть незаметным,когда малыш занят своим делом ,и незаменимым,когда ему нужна помощь и поддержка.
Мой путь в педагогическую профессию начинался с детской мечты. Мама у меня учительница и я хотела быть похожей на нее.Я тоже выучилась и стала учителем.Но жизнь сложилась так,что я пришла работать в детский сад воспитателем.Тогда,в детстве,работа воспитателя мне представлялась одним большим и ярким праздником.Со временем мои представления об этой профессии изменились и расширились.Я осознала серьезность и важность этой работы.Воспитывать детей - это большая ответственность!Перед педагогом не просто ребенок,а будущий врач,инженер,политик.Каким он будет?Добрым,сильным ,открытым или замкнутым,раздражительным,агрессивным.Такие важные и серьезные задачи решает ,на первый взгляд ,легкая,игривая профессия воспитателя.
Прошли годы и теперь я могу точно сказать,что моя профессия - это не только игра,не только безграничное творчество,не только ответственность,но и трудная кропотливая работа,требующая больших умений,усилий и затрат.
Педагог должен постоянно работать над собой,познавать что - то новенькое,интересное, расширять свой кругозор.Только тогда он будет интересен,любим своими воспитанниками и профессионально выполнять свое дело.
Я люблю свою работу ,и считаю профессию воспитателя лучшей для женщины.Ведь главное призвание женщины - это материнство.И я по-матерински стараюсь окружать детей заботой,лаской,вниманием.В ответ от детей получаю новый заряд позитива,творчества,положительных эмоций.Рядом с детьми ощущаешь себя всегда молодой,живой,энергичной и ...красивой! : bye


Повідомлення відредагував Svetik_yulya - Понеділок, 2012-02-27, 9:28 PM
 
ЛарисаДата: Понеділок, 2012-02-27, 11:01 PM | Повідомлення # 111
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Репутація: 0
Три года декретного отпуска в суете и заботах пролетели как три дня. И вот пришло время выходить на работу...Влиться в педпроцесс было не просто. Домашних забот не убавилось и работа требовала затрат сил - как физических, так и душевных. Но женский организм - штука прочная, и я постепенно привыкла к новому ритму жизни. Незаметно наступил сентябрь. Меня поставили на группу к трёхлетним малышам. Я познакомилась с родителями, привыкла к детям, а они - ко мне. Пришло время ехать на курсы повышения квалификации в Чернигов ( аж на 3 недели!). Время - страшная вещь, и на этот раз оно тянулось еле-еле. И вот я, наконец, вышла на работу! Как было приятно слышать радостные комментарии детей и родителей по поводу моего возвращения! Все-таки я не ошиблась с выбором профессии...

Повідомлення відредагував Лариса - Вівторок, 2012-02-28, 0:22 AM
 
LadyQДата: Понеділок, 2012-02-27, 11:30 PM | Повідомлення # 112
Сержант
Група: Пользователи
Повідомлень: 10
Репутація: 2
Я поспішаю на роботу дуже рано, коли ще тихо-тихо, і Славутич ще спить. Маю нагоду однією з найперших відчути подих світанку. Я – вихователька. Мої власні житейські проблеми, думки, хвилювання залишилися за порогом дитсадка. А тут я – мама і подруга своїм дітлахам. Садочок ще сонний, іграшки теж ще сплять – їхнє життя починається з появою дітей у групі. Тоді ми всі гуртом проживаємо радість спілкування, миті розпачу, напружену працю, хвилини роздумів. Чим ми займаємось весь день? Живемо…і вчимося! Вчимося любити, дружити, пробачати. Вміємо радіти сонечку, дощовій краплині, маленькій сніжинці, першій траві, осінньому листочку. А ще милуємося хмарками, деревами, розглядаємо квіти, дивуємося їх різнобарв’ям, намагаємося про все це розповісти, намалювати. Ось лунає голосиста пісня з музичної зали, а в басейні прозора водичка лагідно торкається дитячих ніжок, ось дзвенить дитячий сміх з майданчика. А довкола так смачно пахне обід, що готується! Ми живемо…
Надходить вечір, засвічуються вікна, затихають дитячі голоси. В дитсадку все завмирає в очікуванні нових зустрічей, і частинка моєї душі щоразу залишається там назавжди…

Всі ми дуже різні – молоді і не зовсім, красиві і просто симпатичні, з вищою освітою і без неї. Але є те, що нас об’єднує – наша професія. Навіть не професія – любов до дітей. Вона дає нам море емоцій та стресів, неймовірне напруження, але й щасливі хвилини, коли відкриваємо маляті очі на світ, даючи йому якесь конкретне уміння чи навчаючи мистецтва жити серед людей. Ми теж маємо сім’ю, щоденні домашні клопоти (а інколи і негаразди…) –
це звичайні реалії життя, в якому і хороше, і погане, все переплітається, все змішується докупи. Секунда за секундою, хвилина за хвилиною, день за днем спливає життя… А так хочеться хоч ледь сповільнити час, встигнути зробити якнайбільше. І таку можливість дає нам, як не дивно, наша неспокійна робота, що ніби перекидає місток у майбутнє. Адже зерно, яке засіваємо сьогодні, може дати сходи і вже завтра, і через роки. Вихователь заочно входить у життя родин своїх вихованців, стає причетним до становлення особистості малюка, а іноді й того, як складеться в майбутньому його доля. У багатьох людей на все життя лишається теплий спогад про свою виховательку
І хай комусь наша професія здається непрестижною, розуміємо: від нас багато що залежить у житті суспільства, адже ми закладаємо перші цеглинки у фундамент його майбутнього.
Тож вище голову, колеги! Ми ВИХОВАТЕЛІ!

heart


С появлением детей жизнь из зебры превращается в радугу! :)

Повідомлення відредагував LadyQ - Понеділок, 2012-02-27, 11:35 PM
 
NataliДата: Понеділок, 2012-02-27, 11:35 PM | Повідомлення # 113
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 3
Репутація: 0
Быть воспитателем - это счастье. Честно сказать, своих слов описывающих это чувство маловато. Но в социальных сетях я встретила такое стихотворение, автор которых остался неизвестным (хвала ему и почет за такие проникновенные строки).
Что такое счастье?
Счастье это просто.
Начинается оно c полуметра роста.
Это распашонки,
Пинетки и слюнявчик,
Новенький описанный
Мамин сарафанчик.
Рваные колготки,
Сбитые коленки,
Это разрисованные
В коридоре стенки.
Счастье это мягкие
Теплые ладошки,
За диваном фантики,
На диване крошки.
Это целый ворох
Сломанных игрушек,
Это постоянный
Грохот погремушек.
Счастье это пяточками,
Босиком по полу.
Градусник под мышкой,
Слезы и уколы.
Ссадины и раны,
Синяки на лбу,
Это постоянное
Что? да почему?
Счастье это санки,
Снеговик и горка.
Маленькая свечка
На огромном торте.
Это бесконечное
«Почитай мне сказку»,
Это теплый носик
Из-под одеяла,
Заяц на подушке,
Синяя пижама.
Брызги по всей комнате,
Пена на полу.
Кукольный театр,
Утренник в саду.
Что такое счастье?
Проще не ответить:
Есть оно у каждого —
У кого есть дети!!!
А у воспитателя - 15 - 20 поводов для счастья!
 
VasyaДата: Вівторок, 2012-02-28, 10:15 PM | Повідомлення # 114
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 2
Репутація: 0
На мою думку, вихователь - це професія за покликанням, бо педагог виховує наше майбутнє покоління. І не важливо скільки книг по педагогиці прочитала людина, і скільки знає методик виховання. А важливо, щоб вихователь була високоморальна, щира, добра, терпляча, чуйна людина, яка може навчити, підтримати, поспівчувати маленькій людині. Відомо, що вихователі замінюють нашим дітям маму. І більш доречно вихователям звертати увагу на тонку дитячу психіку і впливати на неї так, щоб не нашкодити розвитку особистості дитини. respect
Тому рекомендую прочитати книгу Кетрін Кволс "Радість виховання". deal
 
natalijaДата: Четвер, 2012-03-01, 7:31 PM | Повідомлення # 115
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Репутація: 0
Минають роки. Я пригадую вибір своєї професії і чітко аналізую: іншого шляху не повинно було і бути - педагог.
Шкільні роки завжди залишають у пам'яті багато яскравих сторінок нашого життя. Для мене вони теж були особливі. Стосунки з однолітками, вчителями, довколишнім світом допомагали формувати характер, визначати свою мету, виходити в бурхливий океан життя сміливо і відкрито. Хотілося пізнати щось нове , цікаве. І я зробила вибір: спеціальність: "Вчитель початкових класів і практичний психолог" в ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка.
Першими моїми учнями були дошкільнята в ДНЗ №6 "Крунк" міста Славутич. Скільки ключиків потрібно було підібрати до кожної дитини в групі. Як я їх любили маленьких, гарних, неповторних. Після першого випуску дітей з садочка я працюю практичним психологом в цьому закладі.
Нехай ніколи не гаснуть вогники душі педагогів. Любіть, сподівайтеся, чекайте та вірте - доброта сильніша за всі негаразди!
 
InnaДата: Четвер, 2012-03-01, 10:17 PM | Повідомлення # 116
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 7
Репутація: 1
Я очень люблю свою профессию. Самое замечательное воспоминание из детства- покупка большой красивой куклы. Она была в нарядном платье, у нее закрывались глазки и она умела говорить "мама". Как мне нравилось играть с ней. Наверное тогда я решила стать педагогом. Теперь у меня много "кукол". Они все такие разные:смешные и серьезные, важные и застенчивые. Приходишь на работу и встречаешь маленьких "почемучек" с удивленными глазами. Родители доверяют нам самое дорогое, что у них есть. Что ни говори, а здорово быть кому-то нужным. Вот так свою детскую мечту я воплатила в жизнь.

Повідомлення відредагував Inna - Субота, 2012-03-03, 12:46 PM
 
NuraДата: Четвер, 2012-03-01, 11:51 PM | Повідомлення # 117
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Репутація: 0
Чому я музичний керівник?
Це доказ того, що все в житті нам дано від Бога. Звичайно, людина може сама зробити вибір, але потім, можливо, зрозуміє свою помилку. Так сталося і в моєму житті. Коли я закінчила музичну школу переді мною стояв вибір продовжувати музичне навчання або ж знайти іншу професію. Я вибрала нову професію. Але ми не можемо знати, що нас чекає в подальшому житті, у нас є тільки мрії і надії. З дитинства в мене була мрія працювати в дитсадку, як моя бабуся. В мене залишилися найприємніші спогади про це казкове місце, дитячу країну. Так ось Боженька виконує наші мрії - я влаштувалася на роботу в дитсадок. Та щоб працювати за спеціальністю, мені довелося продовжити музичне навчання.
Але найголовніше, що в дитячому садку неможливо працювати без любові до дітей. І я люблю своїх діток. Люблю їх захоплені очі, їх сміх, посмішки, допитливість. Люблю жвавих і скромних, веселих і серйозних, самостійних і невпевнених, - всіх. Працюючи з дітками я не перестаю самовдосконалюватися. І правду кажуть, що не можна прищепити любов до того, чого не любиш сам. Тож я збираю все найкраще і цікаве, щоб потім ознайомити з цим діток. А ще я вчуся у діток душевної чистоти. Я так рада, бачити, коли вони вперше у своєму житті починають розуміти мову музики, її інтонацію. Завдяки музичним заняттям, де обов'язково присутні всі види музичної діяльності: слухання, спів, музично-ритмічні рухи, ігри, інсценування, гра на дитячих музичних інструментах, творчість і ін..діти отримують різні знання, вміння та навички. У дітей розвивається слух, почуття ритму, співочі та танцювальні навички, розкриваються акторські можливості. Це з боку багатьом здається, ніби робота музичного керівника зводиться до гри на фортепіано і підспівуванню дітям на святі. Але це зовсім не так. Музичний керівник – це організатор і керівник дитячих свят, розваг, подій, і звичайно педагог, і при цьому завжди має виглядати елегантно і красиво.
Професія поступово перетворюється на спосіб життя. І вже в родині ніхто не дивується як мама під музику придумує танець, вибирає пісні, пише сценарії, плани і перед святковими ранками переживає, що б всі дітки одночасно виконали рухи танців, а герої правильно зіграли свої ролі та ін... Так, з ними важко, шумно, клопітно, іноді просто не вистачає терпіння. Але як же порожньо і нудно без їх щохвилинних питань, криків, біганини. Як самотньо без їх оченят, які радо дивляться на тебе.
А ще у моїй професії є один величезний плюс - мені, ніколи старіти. Та і як можна згадувати про власний вік і особисті труднощі, коли на тебе дивляться стільки життєрадісних поглядів, чекають, що кожен день спілкування з тобою привнесе в їх життя, щось нове, барвить її новими яскравими фарбами, наповнить радісними звуками. Щоб відчувати все це, дуже важливо бути щирою з дітьми, бути їм другом, а це можливо лише тоді, коли ти сам нехай на якийсь час стаєш дитиною, такою ж відкритою.
tongue
 
GalinaДата: Неділя, 2012-03-04, 1:15 AM | Повідомлення # 118
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Репутація: 0
Профессия помощника воспитателя(няни)-это работа с детьми по призванию,которая требует специальных знаний и практических навыков.Профессию помощника воспитателя,я выбрала неслучайно.С детства я любила играть с младшими соседскими детьми:собирала на улице их всех вместе и читала сказки,придумывала игры,устраивала концерты.Я думаю,что любовь к детям и привела меня работать в детский сад.Вот уже 28лет я работаю в детском саду помощником воспитателя,а из них 20 лет работаю в нашем любимом детском саду"Крунк",в ясельной группе.Каждый день я иду на работу в хорошем настроении.Работа помощника воспитателя заключается не только в содержании чистоты группы,раздаче еды,мытье посуды,помощи воспитателю в режимных моментах,но и в заботе о детях,чтобы ребенку было комфортно и приятно,чтобы он чувствовал себя,как дома.Я работаю в ясельной группе,поэтому здесь надо проявлять заботу и ласку,как мама,чтобы в шкафчике был порядок ,на месте были тапочки и носочки,посушена шубка и штанишки,чисто вымыта посуда,растелена кроватка и взбита подушечка.Надо обстановку в группе максимально приблизить к домашней,тогда ребенок быстрее привыкает к детскому саду.Чем быстрее малыш почувствует доверие к воспитателям и помощнику воспитателя,тем спокойнее перенесет перемены в своей жизни,разлуку с родителями.Мне очень приятно,когда детки улыбаются и с удовольствием идут от своих родителей в группу.Несмотря на свой возраст, я чувствую себя молодо,потому что работа с детьми добавляет мне жизненных сил и энергии.Проходят годы и наши выпускники приводят в группу своих детей.Одно поколение сменяет другое,но всегда остается -любовь к детям ,уважение к детям.Часто на улице встречаюсь со своими выпускниками,они узнают меня, здороваются,рассказывают о своих успехах,достижениях и я думаю,что не зря прожита жизнь. heart love
 
irinaivДата: Неділя, 2012-03-04, 1:01 PM | Повідомлення # 119
Рядовой
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Репутація: 0
Кожна людина починається з запитань. І кожна людина закінчується саме тоді, коли цікавість її вгамована, допитливість насичена, і всі її запитання дістали відповідь. Може це химера...примхлива задаганка. Яка ніколи не справдиться, але я би хотіла навчити дітей, аби вони не втомлювалися запитувати. Нехай не завше будуть відповіді, нехай будуть запитання. Тоді у стремлінні знайти відповіді, дитина збагне істину в житті.
Дорога в життя починається там, де кінчається стежка дитячих пустощів і на всі чотири боки розкрилюється широко поле білого світу. Дорога до людей починається там, де посадив ти своє перше дерево, щоб у цвітінні людської долі полумя’ніли пелюстки і твоєї любові до чистої правди та добра. Посадити таке дерево допомагає нам сім’я і... педагог, що супроводжує дитину на початку цієї дороги. В цій дорозі віддає вихователь малюку краплинку любові, краплинку знань і мудрості, краплинку добра і совісті. А потім через все життя мов білі ліхтарики доброго Чугайстра висвітлюються з буденної суєти світлі образи наших наставників, які нагадують нам: всі ми виросли з любові, і душі наші живі до того часу, доки не втратимо її запас, що його даровано нам у дитинсті матір’ю і вихователем.
Переготтаю і я дні свої, мов вітер опале листя, аби погнати його далеко за горизонт, залишається лише любов і вічний пошук відповідей на бескінечну вереницю запитань...
 
VorontsovaДата: Середа, 2012-03-07, 1:01 AM | Повідомлення # 120
Лейтенант
Група: Пользователи
Повідомлень: 24
Репутація: 1
Так интересно узнать о том, что вы думаете о своей профессии smile
Скажу, что читая все эти строки, еще раз отметила для себя, что очень важно знать кто занимается с твоим ребенком smile

Спасибо вам. Наш садик действительно самый лучший respect


Повідомлення відредагував Vorontsova - Середа, 2012-03-07, 1:02 AM
 
Форум » Форум » Консультує завідуюча » Консультує завідуюча (Ваші запитання до завідуючої ДНЗ №6 Гусєвої Лариси Дмитрівни)
Сторінка 8 з 9«126789»
Пошук:

Сентябрь

КРУНК