...












Славутицький ДНЗ №6
"КРУНК"
Вітаємо, Гость
Головна » 2012 » Вересень » 11 » ЦІ ПОТАЙНА МІС ДОСКОНАЛІСТЬ…
8:50 PM
ЦІ ПОТАЙНА МІС ДОСКОНАЛІСТЬ…
 
   Одна з найбільш «британських» казкарок Памела Треверс насправді народилася в Австралії

  Вона недарма створила образ загадкової суперняні. Бо в її біографії також збереглося чимало білих плям і двозначностей. Насамперед, вона мала два імені. І хоча для письменниці це зовсім не дивина, але й дати народження в неї дві! То коли ж усе-таки народилася Памела Ліндон Треверс (а насправді вона – Хелен Ліндон Гофф), авторка знаменитої серії книжок про Мері Поппінс? Офіційно – начебто 9 серпня 1899 року, однак за іншими даними вона побачила світ… у 1906.

  Насправді істинним захопленням Памели Треверс було дослідження містичного і казкового

  Ну добре, для жінки харак­терно зменшувати свій вік. Та ось справжня її батьків­щина – Австралія, але Памела-Хелен так не вважала. Все життя вона так старанно замовчувала цей факт, що зрештою і сама повірила, що народилася в Бри­танії!

НА ПІДКОРЕННЯ МЕТРОПОЛІЇ

  Але все – по порядку. З’явилася на світ майбутня «міс доскона­лість» в місті Меріборо у Квінсленді, в родині банківського службовця Треверса Роберта Гоффа і Маргарет Агнес. Бать­ко так і не бачив, як росла його донька, з банальної причини – «втопився» в чарці, а мати роз­чарувала її ще в дитинстві своєю безпомічністю і безхарактерніс­тю. Щоб відгородитися від нера­дісної дійсності, дівчинка дуже рано почала поринати у світ власної фантазії, що виявлялося в чудових розповідях для братів і сестер. Згодом юна письмен­ниця навіть стає досить відомою своїми віршованими оповідями в журналі «Бюлетень». Та рід­на Австралія все-таки видавалася юній казкарці надто провінцій­ною і, промандрувавши матери­ком, а також Новою Зеландією, вона спрямовує свої думки до тодішньої метрополії – Великої Британії.

  Там Памела і стала, власне, Памелою, бо намагалася розпо­чати кар’єру актриси і обрала собі такий сценічний псевдо­нім. Юна акторка захоплюється Шекспіром, та любов до літера­тури переважає і вона починає публікуватися під псевдонімом Треверс. Це тоді було популяр­ним, аби приховати, що вона – жінка. Справді доленосною стала для неї зустріч із поетом-містиком Джорджем Расселом, а за сумісництвом – редактором журналу. Він уводить молоду лі­тераторку до кола ірландських поетів, зокрема, знайомить із Вільямом Йєтсом. Тоді ця ком­панія добряче захопилася світо­вою міфологією, зокрема місти­кою, як і належить справжнім ірландцям. Це й визначило всю подальшу долю Памели.

  Вона також захоплюється міс­тикою і береться цілком серйоз­но вивчати цей напрям культури, сприймаючи його як науковий. До речі, образ Мері Поппінс, який Памела цілком екстрапо­лювала на себе, – абсолютно містичний. Це така собі чарівни­ця ірландського штибу, але в дусі справжньої англійської леді. А до 1934 року Памела, між іншим, до виходу друком першої пові­сті, присвяченій леді Мері, писа­ла здебільшого серйозні романи і праці езотеричного характеру. Тоді були відомі імена таких езотериків, як Крішнамурті і Георгія Гурджієва. Їхні ідеї надовго поло­нили екзальтовану жіночу душу, а пошуки міфологічних мотивів надихнули майбутню авторку на створення образу найпопулярнішої няні у світі.

РОЖЕВІ ДВЕРІ АГЕНТА

  Памела-Хелен, до слова, дуже не любила розповідати про свою особу, а тим більше – про своє особисте життя. І на запитання допитливих журналістів завжди відповідала: «Якщо вас цікав­лять факти моєї біографії, то іс­торія життя міститься в «Мері Поппінс» та інших моїх книж­ках». Памела – не була заміж­ня, однак у сорок років усино­вила хлопчика.

  І тут треба відволіктися на ще один момент цієї таємничої осо­бистості. 1977 року Треверс було присуджено звання офіцера Ор­дена Британської імперії – ніби­то за внесок у світову літературу. Вам це ні про що не говорить? Авторка книг про няню-чарівницю, виявляється, не лише книж­ки писала. Бо таке звання давали здебільшого тим, хто прислужив­ся тій самій імперії. Між іншим, на ниві іншого літературного ге­роя, того, на прізвисько, означе­не двома нулями й сімкою.

   Така особистість апріорі не могла бути дуже балакучою щодо своїх справ. А жила вона все своє британське життя на тихій вуличці в Челсі. Всі двері осель на тій вуличці були пофар­бовані сірою і блакитною фар­бою, і лише її – рожевою. Це єдине, чим пані Треверс дозво­лила собі виділитися.

  Ми добре пам’ятаємо нещо­давні скандали із надто запопад­ливими богоборцями через Гаррі Поттера. Але задовго до цього (хоч ми вже й призабули) в іта­лійській пресі Мері Поппінс пря­мо назвали сатаною.

  Що про це можна сказати? Памела мала дякувати, що не народилася зі своєю героїнею столітя так за чотири до нашо­го. Інквізиція точно зацікавила­ся б обома. А в 90-і лише пожар­тували, що якщо вже серйозно сприймати такі закиди, то й Шерлока Холмса варто притяг­ти як наркомана. Хоча… рекла­ма ніколи не була зайвою.

САТАНА З НЕДИТЯЧОЇ КНИЖКИ

  А насправді істинним захоплен­ням Памели Треверс було дослі­дження містичного і казкового. Результатом таких досліджень стала книжка про походження легенди про сплячу красуню, гидке каченя та решту казкових сюжетів. З’ясувалося, що пер­шоджерелами є стародавні ре­лігійні сказання. Адже недарма в одному з інтерв’ю письменни­ця зізналася, що історії про Мері Поппінс – «екстракт дзенських історій». А на найдошкульніші випитування відповідала, що Мері – таки сатана! І вона не зовсім жартувала, бо не раз на­гадувала, що «Мері Поппінс» – зовсім не дитяча книжка. Тому це висловлювання і вчинки най­кращої няні – це насправді своє­рідні притчі, часом повчальні, ча­сом – жартівливі, але завжди з подвійним значенням.

  І що можна придумати більш містичне, ніж подорож у зобра­ження на картині? А стверджу­вання, що подорослішавши, діти забувають мову звірів і птахів? Та ця властивість не втрачена нянею-чарівницею. Як тут не зга­дати біблійські притчі про царя Соломона?

  Утаємничена особистість Мері цілком відповідає такій самій поведінці авторки: «Ви можете запитувати мене про все, про мою роботу, але я ні­коли не говоритиму про себе». Так само і Мері – приходить і йде нізвідки і в нікуди. І на фоні, здавалося б, звичайних побутових речей і персонажів диво-няня показує всю їхню незвичність і таємну сутність, не забуваючи при цьому про практичність власних вчинків і суджень.

  Сприймання авторкою Мері як саму себе підтверджує той факт, що вона дуже прискіпли­во обговорювала з художницею Мері Шеппард образи героїв своїх книжок. Інших ілюстрато­рів просто не визнавала. А до діснеївської екранізації взага­лі поставилася скептично, хоч та отримала аж п’ять Оскарів. Якось, сперечаючись із худож­ницею, Памела вказала на витон­чену порцелянову фігурку гол­ландської ляльки: ось на кого схожа Мері Поппінс! А образ, який створила актриса Джулія Ендрюс, вважала занадто соло­деньким. Що вже й казати про переклади! До них Памела Треверс взагалі ставилася з підо­зрою, особливо до російського: «Не розумію, що цією мовою скаже Мері! Мене переконали що вона, принаймні, не виго­лошуватиме пропагандистських промов!».

  Казок для дітей написано чи­мало, але лише деякі западають у душу так, що і ставши дорос­лими, їх пам’ятають і люблять. Після успіху першої книжки письменниця написала ще цілу серію, присвячену своїй герої­ні. Та коли після третьої книж­ки Треверс спробувала завер­шити пригоди няні, їй не дали це зробити… діти! Авторку бук­вально завалили листами обуре­ні маленькі читачі. Один хлоп­чик навіть написав: «Мадам, ви змусили всіх дітей плакати!». І їй довелося ще і ще продовжувати історію міс Досконалість. Та й сама вона, відверто кажучи, ві­рила в казки і чудеса, тому так і не змогла написати задуману якось книжку «Прощавай, Мері Поппінс!».

  Сама письменниця так по­яснювала, як сприймають світ діти і як у дитячих душах наро­джуються перші уявлення про незвичайне: «Для мене багато­значні погляди і кивки маминих подруг, що чинно виступали під парасолями або перемовлялися за чаєм під легкий дзенькіт по­суду, стали першими вправами на шляху осягнення міфу».

  Треверс не залишила щоден­ників – цілком у дусі своєї по­тайної вдачі. Тому про її вну­трішній світ і бачення світу навколишнього можна судити лише з її творів і особистих ви­словлювань. «Я не звикла писа­ти про особисті проблеми, мене хвилюють тільки ідеї».

  Коли померла Памела Треверс, теж точно не відомо – 1995 чи 1996 року? Це залишилося її останньою загадкою. Бо стало­ся зовсім непомітно для світової спільноти. Всім так була потріб­на і цікава її Мері, що смерть авторки пройшла якось другим планом.

Ольга КОВАЛЕНКО, «Освіта України».

  Інформация сайт: pedpresa.com

Переглядів: 706 | Додав: GusevaL | Рейтинг: 5.0/6
Всього коментарів: 4
1
4 svet@lana   [Матеріал]
Достучаться до детских сердец очень трудно, но кому удается, тот обласкан их любовью на долгие годы.

2
3 Vorontsova   [Матеріал]
Очень замечательная писательница, историю про Мэри Поппинс люблю по сей день. И хоть иллюстрации Мэри Шепард - это классика, мне роднее и красивее всего Мэри, проиллюстрированная Вадимом Челаком smile

3
2 LadyQ   [Матеріал]
Книга замечательная! Веселая, поучительная, интересная! Увлекательные истории, которые можно читать не только детям, но и взрослым, не потерявшем еще способности верить в чудеса .
Это тот случай, когда книга стала уже неотделима от фильма.
Чудесная история... Вот бы у каждого в детстве были такие мамы (потому что всё-таки мама лучше, чем няня).... глядишь, и мир стал бы лучше.
Ждём, когда же на нашей улице подует ветер перемен.... smile

3
1 aramat   [Матеріал]
Цікава жінка, як і її неперевершена героїня. Відразу пргадалася пісенька з фільму. Ціква історія життя.

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Сентябрь

КРУНК