...












Славутицький ДНЗ №6
"КРУНК"
Вітаємо, Гость
Головна » 2012 » Вересень » 2 » Діти рано починають відчувати тепло рідного дому. Тут дитина - джерело щастя!
10:34 PM
Діти рано починають відчувати тепло рідного дому. Тут дитина - джерело щастя!
 
  Про батьківський дім кажуть: «рідний дім», «отчий дім», «домашнє вогнище», «сімейний притулок». Відразу виникають в пам'яті слова популярної пісні Л.Лещенко: «Родительский дом - начало начал..."  І, дійсно, щасливий той, кого зігрівають спогади про тепло рідного дому. Розглянемо поняття «рідний дім», з точки зору педагогіки і психології. Що ховається за словами «мій дім» для маленької дитини?

  Батьківський дім - це середовище проживання, де дитина захищена від невідомості, небезпеки навколишнього світу. Вдома її заспокоять, приголублять, іноді покартають, одним словом, зрозуміють. Домашнє буття найбільш природно виражає індивідуальність всіх членів сім'ї. Тут виникає відчуття максимальної свободи, розкутості.

  Почуття захищеності дуже важливо для нормального розвитку дитини. Про будинок часто говорять «вогнище», підкреслюючи тим самим його призначення зігрівати серця людей. Діти рано починають відчувати тепло рідного дому. Дитина - джерело щастя. У сім'ї дитина набуває перший досвід творення радості для інших: допоміг мамі накрити на стіл, намалював для бабусі малюнок, придумав гарне привітання татові.

  Батьківський дім - це і матеріальне поняття. Відчуття захищеності створює саме місце, де живе сім'я, те, що здавна зветься дахом над головою. І не настільки вже важливо, над чим саме розкинувся дах - над розкішною віллою, багатоповерховим будинком, юртою, хатою, халупою, - важливо, що вона захищає від холоду, спеки, дощу, словом, від будь-якої негоди. В домі у кожного є своє місце, заповідна зона, до якої інші члени сім'ї ставляться з повагою. На жаль, це не завжди окрема кімната, але хоча б куточок, поличка в шафі, шухляда в письмовому столі, куди без відома господаря, навіть якщо він зовсім малий, ніхто не загляне, не вторгнеться без дозволу.

  І у малюка є своє власне «господарство»: місце за спільним столом, ліжечко, стіл, полиця з книгами, «територія», зайнята іграшками. Тут він набуває перші трудові вміння, вчиться розпоряджатися своїми силами, бути відповідальним, акуратним, бережливим. Можливо, комусь здається, що ми говоримо про дрібниці: хто на чиє місце сів, як організувати іграшкове «царство», у кого аркуш паперу для малюнка попросити. Але ж з таких дрібниць буквально зіткане життя в батьківському домі, і від того, як вони вирішуються, визначається стиль взаємин у родині. А тому «заповідні зони» - важлива умова для збереження в людині почуття захищеності, найперше з тих, чим дорогий кожному його рідний дім. І затишок в будинку створюється не тільки для очей, але і для душі всіх мешканців.

  У життєвому побуті зустрічаються вирази «теплий дім», «холодний дім». Що впливає на «температурний» стан будинку, визначаючи психологічний мікроклімат сім'ї. Будинок стане справжнім родинним вогнищем, якщо в поведінці дорослих яскраво виражена спрямованість на інших - бажання та вміння розуміти і уважно до них ставитися, враховувати їхні інтереси, звички, смаки. Додайте до цього постійну доброзичливість, вміння не поспішати з висновками щодо вчинків і проступків близьких, великодушність і поблажливість до дрібних порушень сімейного життя, установленого порядку, і картина «теплого» мікроклімату буде намальована в загальних рисах. Її доповнять довірливі відносини, дієве співчуття, готовність до взаємодопомоги. Головними творцями мікроклімату сім'ї будуть дорослі, вони все зроблять, щоб навчити дітей не тільки «грітися» біля домашнього вогнища, а й самим «підкидати» туди дрівцята.

  Сімейний мікроклімат визначається поведінкою найближчих дорослих - мами, тата, бабусі, братів, сестер і т.д. Дитина, не усвідомлюючи ніяких прихованих і навіть явних конфліктів, емоційно сприймає або грозову напруженість, або постійну тривогу і страх, або, якщо пощастить, благодійне почуття спокою, радості, затишку. Для дитини дуже важливий емоційний спокій, мирне і радісне спілкування з батьками, стійкий і надійний контакт з ними. Радість людського спілкування залишиться у зростаючого малюка основною і непересічною цінністю.

  У сім'ї у дитини формується свідомість свого «Я», своєї власної значимості. Але в рідному домі дитина переживає перше відчуття сорому, болю, відчуження, якщо вона порушує сімейні правила, засмучує тих, хто її любить. Дитина починає розуміти, що соромно вередувати, грубити дорослим, ображати товариша, тварин, скупитися, брати без дозволу чужі речі та іграшки, ламати і псувати їх, шуміти, коли хтось відпочиває, вчиняти на зло, ставитися байдуже до інших людей. Причому усвідомлення того, що соромно робити, приходить до дитини на емоційному рівні, коли вона відчуває, що своїми вчинками ображає, засмучує близьких людей. Емоційно переживаючи конфлікти, сварки, осуд, покарання, відчуваючи біль, страждання, почуття сорому, відчуження від рідних людей, дитина в своїй підсвідомості грунтовно закріплює неусвідомлені, але необхідні для життя стереотипи сором'язливості, стриманості  (Б.Т.Лихачов). Так формується почуття совісті, яка буде супроводжувати його і підказувати, що добре і що погано, через багато років після того, коли він піде з батьківського дому.

  В орбіті рідного дому «обертаються» не тільки батьки, брати, сестри, але й інші родичі, друзі матері, батька, дітей. Помічено, що чим гостинніша сім'я, тим товариські діти, що, в свою чергу, полегшує їм адаптацію до нових умов (наприклад, до дитячого садка, школи). Дитина може добре ставитися до всіх, хто живе в будинку і хто спілкується з сім'єю. Але хтось один стане для нього головною людиною дитинства. І хоча вплив матері збережеться на все життя, вона може і не стати такою людиною для своєї дитини. Ним стане тато чи бабуся або татів брат, який захопить дитину колекціонуванням марок, відкриє світ різних країн, міст, мистецтва.

  Батьківський дім - це сталість оточення: люди, обстановка, речі, природа. Оточення зливається в єдиний образ первісного світу дитини, де все знайоме до найдрібніших штрихів, звичне, а від того надійно, спокійно. Для дитини рідний дім - це і тополя, що росте біля ганку, і сходи, що здаються особливо довгими, коли хочеться швидше до мами, і кнопка дверного дзвінка, до якої не відразу виходило дотягнутися... Вивчення світу починається з речей у будинку. Дитина «читає» і «перечитує» кожну річ по багато разів, з різних позицій: кришку обіднього столу, виявляється, цікавіше розглянути знизу, сидячи на підлозі, а вигляд кімнати стає зовсім іншим, якщо встати на спинку крісла. Кожна річ - частинка сімейної історії. Письмовий стіл купили, коли тато пішов до школи. Маленький телевізор «їздив» з бабусею в Монголію, де вона вчила студентів. Особливо цікаво розглядати реліквії, старовинні речі, які в родині дбайливо зберігають: заповітну коробочку з орденами і медалями прадідуся Колі, бабусину скриньку, де лежать малюнки тата, туфельки, в яких він зробив перші кроки, і навіть його випавший молочний зуб, папку з маминими зошитами та шкільними грамотами, дідову колекцію метеликів та ін.

  Батьківський дім це незмінний порядок, традиції і звичаї. Звичайна сім'я живе багатим внутрішнім життям, повсякденно творить душевний і духовний світ індивідуальності, виводить її у великий світ.

  У кожній сім'ї свій порядок, свій життєвий стиль і система цінностей. Для укладу сім'ї все важливо: коли і як встають, як снідають, про що говорять, як прощаються, розлучаючись на день, як проводять вечори, вихідні, свята і т.д. І тут теж немає дрібниць, тому що в укладі відбиваються реальні відносини між усіма членами сім'ї. У гармонійній родині складаються ритуали, що супроводжують звичні моменти життя. Наприклад, відходячи до сну, трирічна Ліза дбайливо вкладає своїх «доньок» та «синочків» в їх ліжечка, потім йде прощатися на ніч з бабусею і дідусем, а потім тато несе її в ліжко, сідає поруч, говорить ласкаві слова ... Дитина буквально вбирає в себе сімейний розпорядок, вживається в нього, приймає його як належне. Значить, до мінімуму зведені причини для капризів, впертості, суперечок з батьками, тобто для негативних проявів, які нервують дитину, а, отже, і дорослих.

  Уклад рідного дому закарбовується у свідомості дитини, впливає на той стиль життя, до якого вона буде прагнути і через багато років, створюючи свою сім'ю.

  Але поки що розмова йшла про сім'ю благополучну, коли у батьків є певна система цінностей і життєві цілі. Якщо дорослі члени сім'ї піклуються про стійкість і надійність середовища виховання, значить, у дитини є Будинок. Від цього Дому потягнуться міцні ниточки до будинку свого народу - Батьківщині, а потім - до спільного дому усіх людей на Землі. А якщо родина не дуже благополучна? Тоді уклад життя в ній нагадує вокзал: все спливає і змінюється. А якщо в сім'ї немає порядку, один день не схожий на інший, у кожного члена сім'ї своє життя, свої інтереси, то відчуття рідного дому у дитини не виникає.

  Таким чином, світ кожної сім'ї неповторний і індивідуальний. Але всі хороші сім'ї схожі безцінним відчуттям захищеності, психологічної безпеки та моральної невразливості, яким обдаровує людину щасливий отчий дім.

Переглядів: 2477 | Додав: GusevaL | Рейтинг: 4.2/10
Всього коментарів: 4
2
4 Tany   [Матеріал]
Я згодна з усім вищесказаним! Особливо з тим, що уклад рідного дому закарбовується у свідомості дитини і впливає на стиль всього його подальшого дорослого життя. Судячи по собі, можу сказати:-Так воно і є!

2
3 LadyQ   [Матеріал]
Іноді батьки (особливо після відпустки чи вихідних) нарікають на те, що їх дитя не хоче йти з дому в садочок (чи дуже хоче додому з садочка). Я в такому випадку говорила, що це нормально, адже коли малюку вдома найкраще, які тут ще критерії благополуччя можуть бути? smile

2
2 svetik   [Матеріал]
Людина - найцінніше, що є на землі.А найважливіше, що допомагає формуванню душі людини, це рідний дім, в якому вона народилася, виросла, де її завжди чекатимуть і любитимуть, куди вона повернеться. Недарма у народі кажуть:-Ліпше своя хата, ніж чужі палати.

2
1 Natali   [Матеріал]
Мудрі, дорогоцінні слова.:prof:

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Сентябрь

КРУНК